Те Гуань Інь – легкоферментований улун, повіт Аньсі, Фуцзянь

Терруар і походження

На південному заході провінції Фуцзянь, у повіті Аньсі, де гори Уї Шань поступаються місцем нижчим хребтам, прихованим у постійному тумані, росте чай, якому в Китаї дали ім’я богині. Висота від 400 до 900 метрів, кислі суглинки з оксидами заліза і щільні ранкові хмари, що не пропускають прямого сонця до полудня, – все це уповільнює дозрівання листя і накопичує в ньому легкі ароматичні сполуки. Саме тому Те Гуань Інь з Аньсі пахне не як трава, а як квітка.

Історія і людина

Є дві легенди про те, як цей чай отримав свою назву. За першою – бідний фермер Вей Інь знайшов дикорослий кущ поблизу зруйнованого храму Гуань Інь, богині милосердя, доглядав за ним роками і зробив з нього клон, що поклав початок традиції. За другою – місцевий чиновник-учений Ван Ши-Жан підняв той самий кущ і подарував його губернатору, і вже той назвав чай на честь богині. Правда, мабуть, десь між. Але виробники Аньсі досі ведуть свої сади від тих перших кущів – передаючи знання і живці від батька до сина.

Обробка

Збирають тільки молоді бруньки з двома-трьома верхніми листочками – вручну, щоб не пошкодити ніжну структуру. Після збору листя в’яне на сонці кілька годин, потім прохолодає в приміщенні. Далі – серія м’яких стряхувань у великих бамбукових кошиках: кожне стряхування злегка ушкоджує краї листя і запускає контрольоване окислення лише по периметру. Завдяки цьому ферментація зупиняється дуже рано – на 15-20% – і серцевина листя залишається живою і зеленою. Фінальний крок – закатування у крихітні щільні кульки, що зберігають аромат і розкриваються тільки в гарячій воді.

Смаковий профіль і застосування

Перший ковток дає чисту, прозору солодкість, схожу на бузок або білу акацію. На середині розкривається масляна кремовість, м’яка і округла. Фінал – трохи травяний. Теїн тут помірний і рівний: без різкого підйому, що робить Те Гуань Інь ідеальним для першої чашки після пробудження або для короткої паузи о 16:00, коли потрібна легкість.