Гватемала Готзік: наш найтепліший коцик

Є лоти, які пахнуть не лише кавою, а й спогадами. Готзік – саме такий. Варто заварити чашку – і ми знову опиняємося в далекому 2020-му, коли тільки робили перші незграбні кроки у власній обсмажці.
Тоді в нас був один ростер із завантаженням аж 800 грамів і один-єдиний обсмажчик – наш засновник

Євген. І от у серпні Євген вирішив таки вибратися у відпустку. Кілька днів він простояв біля ростера й насмажив кави з добрячим запасом – бо продажі тоді були зовсім скромні. Найбільше насмажив Гватемали Ель Порвенір – кави, яка геть не була схожа на Гватемалу: із заплющеними очима її спокійно можна було віднести до африканського теруару, Ефіопії, наприклад.
А вже за три дні відпустки сталося неможливе: кава скінчилася. Уся.

Як так сталося?

Одна блогерка на ім’я Поліна Логунова просто купила нашу Гватемалу Порвенір – і просто розповіла про неї в себе у сторіс. Усе. Після цього її підписники писали й телефонували до нас з одним-єдиним проханням: «Хочу замовити каву, яку п’є Поліна».

Той несподіваний поштовх дав нам неабиякий розгін на старті – а з Поліною в нас і досі теплі дружні стосунки. Дякуємо тобі, Поліно!
Минули роки, а історія ніби повторюється. Новий Готзік – це знову та сама магія: гватемальська кава, яка на смак… ну зовсім не Гватемала. А майже Кенія!

Що відомо про цей лот

Маленька ферма Ла Бананера тулиться високо в горах департаменту Сан-Маркос – а це, без перебільшення, одна з найшляхетніших адрес гватемальської кави. Регіон затиснутий між двома велетнями: вулканами Такана й Тахумулько (а Тахумулько, щоб два рази не вставати, – найвища вершина всієї Центральної Америки). Мінерально насичений вулканічний ґрунт, прохолодний рівний клімат і висота близько 1400–1600+ метрів – саме той набір, що дозволяє зерну неспішно накопичувати концентровану солодкість і складність. Класична мита обробка тут нічого не маскує, а навпаки – відкриває чисту, дзвінку ягідну природу цієї кави.

Смаковий профіль

Аромат: соковитий, ягідно-фруктовий, із цитрусовою свіжістю та теплою горіховою ноткою на денці.
Смак: на першому плані вибухає морс із червоних ягід, далі плавно перетікає в соковите червоне яблуко з цитрусовою кислинкою, а на післясмаку наздоганяє округлий фундук і солодкі родзинки. Та сама історія, що й колись: заплющте очі – і присягнетеся, що це Кенія.
Тіло: соковите й округле, з пружною ягідною кислотністю, яка тримає чашку живою від першого до останнього ковтка.

Підсумки

Для нас це вийшла дуже ностальгічна кава – про часи, коли все тільки починалося. Тому ми відразу прозвали її «коциком»: вона, мов улюблена ковдра, огортає теплими спогадами й тихим затишком. Той рідкісний випадок, коли в чашці ціла глава нашої історії.

Ставте чайник – час загорнутися в коцик!

Коцик – це невеличка тепла ковдра-плед, у яку загортаються холодними вечорами, щоб затишно зіщулитися з чашкою чогось гарячого. Слово домашнє, лагідне – саме та інтонація, з якою хочеться говорити про каву, що повертає в теплі спогади.